Валя планувала затриматися в і Штатах усього на кілька місяців. Ну, не більше ніж півроку. Розлучалася із чоловіком. Наче й кохання їх колись одружило, але щось не склалося, та й діток Бог не дав. Чоловік при розлученні пообіцяв не ділити квартири, якщо Валя виплатить йому 5 тис. USD. А де вона їх візьме на свою вчительську зарплатню?
Вісім місяців — на «борги»
Знайомі порадили: є такі люди, що організують запрошення до Сполучених Штатів. Поїдь, попрацюй кілька місяців і заробиш. Що, грошей навіть на квиток немає?. .Та з ними можна домовитися, вони заплатять, а там за місяць-півтора й розрахуєшся. Так і вчинила. Валентині пообіцяли, що оформлять візу, оплатять квитки, знайдуть їй роботу, а за це вона віддасть свою півторамісячну платню. Та не так склалося, як гадалося.
Після прильоту до США у Валентини попросили документи – під приводом «зареєструвати» — і відвезли в сім’ю, де вона мала прибирати, готувати й цілодобово доглядати дітей. За кілька днів жінці повідомили, що борг її — надто великий, і мріяти про те, що вона зможе його відпрацювати за півтора місяця — марна річ. Тож має радіти, що потрапила до Америки, і працювати. Борги ж бо віддавати треба. А не згодна — здадуть її в поліцію. У них там також свої люди.
І загримить Валентина спершу до в’язниці, а потім —через депортацію без копійки додому. А так як у будь-якому разі вона їм винна гроші, то й удома муситиме віддавати. Коли ж не захоче, то вони її змусять.
Без знайомих, не знаючи мови, що мала робити? Вирішила: потерплю, від-працюю. А через півроку чоловік виписав її з квартири та через суд позба-вив права на житло. Вертатися не було ні сенсу, ні сили. Залишилася тут. Вісім місяців Валентина працювала тільки на борг. Як порвала з тими, хто змушував її до рабської праці, — окрема історія.
І ховалася, і на бордвоку ночувала. Але із часом усе владналося. За кілька років зустріла чоловіка, з яким, здавалося, можна було б поєднати долю. Але якщо людей докупи зводить перш за все самота, то такими почуттями багаття кохання не розпалиш.
Помучились якийсь час і полишили спроби зігріти одне одному життя. А біда, як кажуть, сама не ходить: Валентина впала на роботі й ушкодила хребет. Лікарняний, мізерна допомога з непрацездатності породжували безнадію. Комісія не бажала визнавати інвалідність, а отримані травми не давали працювати. Депресія гадюкою заповзала в душу, обвивала серце й душила щоночі. Спочатку — лиш інколи, а потім частіше й частіше почали відвідувати думки про самогубство. І якось навіть спробувала дещо собі заподіяти.
Добре, що Господь не дав тому статися. Побороти зневіру допомогли чужі люди, які згодом стали їй друзями. Через них Валя із часом дізналася й про жіночий клуб. Це урізноманітнило життя та збагатило його новими знайомствами. Про минуле Валя згадує з гіркою посмішкою. Вона вірить, що то справді — минуле. Не пропускає жодного засідання клубу. «Тут мене розуміють і приймають. Тут я не почуваюся самотньо».
Задумали — зробили
Для єднання людських сердець, задля взаємодопомоги та можливості перейняти досвід одна від одної, навчитися покращувати власне життя — зібрали жінок докупи Жанна Міщенко та її подруги. Жанна— киянка. Приїхала сюди 1995 року й відтоді працює та займається активною громадською діяльністю. Бити байдики для Жанни означає марнувати час.
Це в неї — із дитинства. Батько помер рано, коли їй щойно виповнилося вісім, а її сестрі — 12 років. Мама сама, як могла, намагалася забезпечити дітей усім необхідним.
Допомагати ж особливо не було кому. Тому обоє дівчаток, отримавши восьмирічну освіту, пішли навчатися в торговельний технікум. Трудовий стаж Жанни розпочався зі 17 років. Пройшла шлях від старшого продавця до завідувача відділу. Тут, в Америці, на початках доглядала за людьми літнього віку, але залишатися надовго в цій соціальній ніші не бажала, тож одночасно вивчала в коледжі менеджмент і бухгалтерію. Це допомогло із часом реалізувати мрію про власну крамницю. Важко буває, бо самій доводиться й готувати, і за прилавком стояти. Але допомагають їй чоловік і син, отак і по-раються гуртом.
А що в крамницю, звісно, найчастіше приходять закуповуватися жінки, то й жіночих історій Жанна наслухалася чимало. І кожній хотілося допомогти або хоч порадити. Це наштовхнуло на думку зробити щось на зразок жіночого об’єднання.
Конкретне рішення про відкриття жіночого клубу було ухвалене 1 травня ц. р., під час виїзду на природу. А вже 7-го організатори разом із «новобранцями» поїхали на екскурсію. За три місяці організували шість цікавих мандрівок. Програма —найрізноманітніша, за побажаннями. Головна мета — аби всім було весело й добре. Це — і Кельтський, і Ягідний фестивалі, екскурсії в Музей індіанської культури в Поконо, у Національний парк Нью-Джерзі, відвідини знаменитого Палацу Вандербільт і просто виїзди на пікніки, де кожен знаходить собі розвагу до душі: хто рибалить, хто купається, хто чаклує над шашликами, комусь до вподоби побігати з м’ячем, а дехто просто займається «фотополюванням». Тут ще й можна з людьми цікавими познайомитися. Наприклад, на останній пікнік їздили разом зі знаменитим ведучим телепередачі «У нас в Америці» Арі Каганом і з талановитим художником Борисом Боруховим, картиною якого пишається навіть Музей збройних сил Сполучених Штатів.
Аби душа не плакала
Але поїздки — тільки невелика частина роботи. Покращити життя кожної членкині в усіх його аспектах — ось девіз клубу. Жанна впевнена: успіху, нехай і в різні проміжки часу, може досягти кожен. Тому часто на щотижневих зборах клубу вони по-жіночому щиро спілкуються про все те, що вважають критеріями загальнолюдського щастя. Тільки роблять це по-своєму, по-жіночому. Із гумором, але серйозно. На їхніх засіданнях часто буває гамірно, однак не від порожніх балачок, а від дружнього сміху. А як же ще говорити про такі серйозні речі в житті, як подружня зрада, напруження стосунків, щоб зайве не драматизувати? Тому й на запитання подруги, що трохи запізнилася: «А про що це ви тут таке веселе говорите?», у відповідь чуєш: «Та про те, як переконати чоловіка, що дружина — це його найкраща інвестиція». А чого варта дискусія на тему «Особливості поведінки чоловіків із багатими й бідними жінками» або «Не ставай на заваді великому коханню чоловіка, особливо коли це — кар’єра чи гроші»?! Не кожен учений психолог побудує так тонко розмову, як вивершують власні «посиденьки»жінки, що зібралися з метою змінити щось на краще у своєму житті. Хоча й чоловіків вони не цураються. Ось на останні заняття запросили відомого Майкла Матаєва, щоб допоміг висвітлити деякі глибинні закутки чоловічої душі.
А ще членкині клубу серйозно ставляться до покращення фінансового становища. І це — не просто розмови, а реальні справи. Головною помічницею в такій діяльності їм стала Анна Левінсон. До речі, саме під її дахом знайшов собі безкоштовний прихисток жіночий клуб. Анна — викладач Інституту електронної комерції, навчає, як продавати через Інтернет. За десять років праці вона була помічником і свідком неймовірних фінансових злетів людей різного віку та фаху, які зайнялися інтернет-технологіями. Як, наприклад, Дмитро Трикоза, який прийшов до Анни суто із цікавості — із цікавості й залишився. Розпочав бізнес із 500 USD, а зараз має надприбуткову інтернет-крамницю дизайнерських жіночих сумочок. За десять років практики інститут Анни допоміг не одній сотні людей прийти у великий бізнес і мати ще й неабиякі гроші. Ще більше людей, скориставшись зі знань Анни та її колеґ, живуть тільки за рахунок інтернет-продажів. Величезна їх кількість уже поліпшила своє становище. Ті, хто прийшов пізніше, — сьогодні на шляху до успіху.
Розбагатіти можна в будь-якому віці
Зацікавившись роботою жіночого клубу, я відвідала один із семінарів Анни. Спостерігаю, як зачаровано жінки при-слухаються до Анниної аргументації:
— Існує три популярні помилки стосовно інтернет-маркетинґу. По-перше, багато хто каже, що це — тільки чоловічий бізнес, жінки в ньому нічого не тямлять. Але ж 70 % успішного бізнесу в Інтернеті провадять саме жінки.
І я, і десятки інших жінок, навіть із числа наших учнів, — яскравий приклад цього. Ми заперечуємо приналежність інтернет- простору тільки чоловікам. Вони це вигадали, аби зменшити конкуренцію. Вони поширюють плітки, що жінки можуть освоїти вільно тільки сайти знайомств. Усе якраз навпаки. На практиці жінки навчаються не гірше, а навіть краще. І я вам поясню, чому. 75 % покупців через Інтернет — жінки. А ще ж не забуваймо, що багато хто з нас купує просто на картку чоловіка. То хто краще переконає жінку щось купити, як не така ж жінка?
Друга помилка. Багато хто впевнений: щоб заробляти гроші в Інтернеті, треба мати спеціальні знання. Щонайменше на рівні програміста. Як контрарґумент наведу такі приклади. Про інтернет-бізнес Таня Козлова почула випадково в літаку вже в 68-літньому віці. Про комп’ютери жодного уявлення не мала. Але не побоялася сісти за парту поряд із молоддю. За кілька років вона відкрила свій блог «Клуб для тих, кому за 50», який успішно працює.
Ще один живий приклад— Віка Горелик, дівчина з набутим при народженні церебральним паралічем. Приїхала в Штати сама, без батьків і родичів, її душа не могла прийняти зацикленості суспільства на звичних стереотипах, коли людина з особливими потребами у світосприйнятті фізично здорового оточення заздалегідь визнається приреченою на менший успіх у житті або й нещасну долю, а її соціальна роль зводиться до ролі жертви. Вона вирішила власним життям довести передусім собі, а потім — і світові, що й ті, кого жалісливо називають «інвалідами», можуть і повинні бути успішними. Досконало вивчила мову, освоїла комп’ютер, хоч і не всі рухи даються їй легко. А зараз створила сайт для людей з аналогічними проблемами, щоб допомогти їм адаптуватися у світі здорових. Бачили б ви, як вона пише! Не кожен дипломований психолог так зможе.
Ще одна прикра помилка— думати, що в Інтернеті вже є все. Так, там усе або… майже все є. Але озирніться навкруги — скільки всюди продовольчих крамниць, і всі існують і не думають банкрутувати. Простір Усесвітньої мережі — безмежний. Місця вистачить для всіх.
…Жінки слухають, сперечаються, погоджуються, планують. Отак вони живуть: працюють, квапляться у свої сім’ї, а в четвер і у вихідні збираються разом, аби помріяти, а невдовзі цю мрію здійснити.
Щасти вам, дівчата!