Пропонуємо до уваги читачів тижневика «Міст» інтерв’ю з Романом Констанкевичем, керівником творчого об’єднання Anna-Maria Entertainment, активним учасником громадського життя й просто успішною людиною.
— Пане Романе, діяльність вашого об’єднання — багатогранна. Куди вас тільки не запрошують: на новорічні вечори, обрядові та релігійні свята, весілля й при-ватні вечірки. І скрізь про вас відгукуються як про людей, що роблять свою справу професійно та відповідально. А тепер ви займаєтесь ще й організацією концертів для української громади. Що стоїть за цим задумом?
— Америка стала мені другою батьківщиною. А першою завжди була та є Україна. Мені болить її доля, і доля моїх співвітчизників — також. Я достатньо впевнено почуваюся в Сполучених Штатах як соціально реалізована людина. Тому хочеться віддячити старшому поколінню — саме його представники полегшили нашу адаптацію. Їхня невтомна праця створила імідж нам, українцям, як працелюбній нації з високими духовними та культурними засадами. Є також велике бажання допомогти інтегруватися всім співвітчизникам із так званої четвертої хвилі й нівелювати їхнє відчуття самотності. Не кожному пощастило всією родиною славити Христа на Різдво та Великдень, адже багато хто з них тут сам-один. А якщо й удалося забрати сім’ю зі собою, то все одно чимало близьких зараз — не з нами. І ще не відомо, коли зможуть зібратися всі разом. А такі заходи дарують тепло душі та єднають людей, дають їм нагоду знайти нових друзів. Тому ми дуже уважно підходимо до підбору виступаючих. Важливо, щоб артисти не тільки продемонстрували свою майстерність, а ще й оптимізували людей, додали наснаги до звершення задуманого й, звичайно ж, зменшили відчуття відірваності від України.
— Мета — гарна. Тоді чому саме ці виконавці — Гриць Драпак і Ірина Зінковська?
— Уточню: не тільки вони, а ще й один із-поміж найталановитіших танцювальних ансамблів — «Барвінок», керівником якого є Григорій Момот. Ну а щодо Гриця Драпака й Ірини ЗінковськоІ скажу так: по-перше, вони обоє—патріоти України та прапороносці всього найкращого українського. В обох — вишукана українська мова й чудове відчуття слова. Творчість пана Драпака віддзеркалює психологічний склад, мораль українського народу, його прагнення та сподівання, а також невмирущу надію на краще життя. Власне, український колорит виповнює все його життя. Він навіть сина назвав Тарасом Григоровичем. Ірина Зінковська дбає про збереження нашої культурної спадщини. Вона виймає з пісенних скринь свого народу та достойно репрезентує світу те найкраще, що співали ще наші прадіди. А чи чули ви сучасні українські ліричні твори в її виконанні? Недарма ще 2000 року Ірину Зінковську нагороджено Дипломом 2-го ступеня президента України за вагомий внесок у розвиток і популяризацію української пісні. По-друге, й Іра, і Гриць — надзвичайно талановиті мистці. їхні обдарування — барвисті, наповнені життєдайною силою, як полонини навесні. У цьому легко переконатися, прийшовши до них на концерт. Безумовно, Оксана Білозір, Іво Бобул, Павло Дворський, Тарас Петриненко — це легенди. Та погляньте, які яскраві таланти розквітли поряд! Ірина та Гриць — із їх числа. По-третє, це — знамениті люди. Гриць Драпак — народний артист України. Ірина Зінковська — попри молодий вік — уже заслужена артистка України. Обоє вони є лауреатами вітчизняних і міжнародних конкурсів та фестивалів. І, по-четверте, куди б вони не приїхали, усюди їх люблять глядачі.
— Ви випадково поєднали цих двох мистців чи мали певний задум, коли запрошували їх до участі в одному концерті?
— Ні, випадковості тут не було. Їх єднає багато спільних рис. Наприклад, обоє є не тільки майстрами своєї справи, а, що цікаво, просто людьми до неймовірного багатогранно обдарованими. Візьмімо хоча б Ірину Зінковську. Вона пише вірші, і вже вийшла збірка її поезій «Через відстані до любові». Випустила кілька магнітоальбомів. Її пісні неодноразово перемагали на Всеукраїнському радіофестивалі «Пісня року», вони входять до найкращих аудіозбірників української естради. До речі, за фахом Ірина — лікар. В університеті вчилася на «відмінно», отримала диплом із відзнакою, а за роки навчання ще й здобула титул «Королева наук». І чим би вона не займалася, усе робить професійно й на високому рівні. Це може проілюструвати такий приклад. Торік Іра мала гастролі в Канаді. Після концерту її запросили на святкування Дня незалежності в українське посольство в Оттаві. Серед гостей — понад 40 високих урядовців і представників інших держав. І всі приймали Ірину із захопленням. За визнанням Ігоря Осташа, посла України в Канаді, Це був один із найкращих прийомів за багато останніх років. Ірина недаремно зробила вибір на користь пісні. Спостерігаючи за глядачами, не раз помічав, як під час її співу в людей лагіднішають обличчя, а їхні очі починають випромінювати тепло. У такому стані оживає надія, життя набуває веселкових барв, а туга розчиняється в довірі до майбутнього. Це як у пісні, пам’ятаєте: «Просто піснею сумною // Стануть спогади болючі»? Це й не дивно. Давно відомо (а я знаю про це як професійний музикант), що гармонійні звуки завдяки своїм вібраціям очищають енергетичні канали. Така їхня дія допомагає нормалізувати обмін речовин у тілі людини, запобігає накопичення токсинів. Тобто поліпшується робота організму на функціональному рівні. Без перебільшення, мистецтво Ірини — цілюще. А пан Драпак? Він і співає, і вірші пише, а його улюблене заняття — вишивання. Має у своєму доробку майстерно’ виконані ікони та картини. А щодо його талантів як гумориста, то про це може розказати черга до нього — запросити його як тамаду на весілля чи якісь інші свята. Тонкий психолог від природи, він збагачує свої твори за рахунок урізноманітнення їх форми та змісту. До речі, він не тільки веде весілля надзвичайно весело, а ще й дуже делікатно та тонко турбується про те, аби родичі часом не пересварилися через якусь дурницю чи, не дай Боже, не побилися, щоб ніхто не впився, що називається, до стану «відпочинок у холодці». Бо для нього, як він сам каже, кожен гість на весіллі — то лауреат державної премії. Очевидці стверджують, що Гриць, до того ж, ніколи не повторює сам себе ні в концертах, ні у весіллях. Як побуваєш у нього на концерті, то справді розумієш, що сміх зцілює навіть від невиліковних недуг.
— А хіба таке можливе?
— Чому б ні? Це — загальновідомий факт. Ось візьмімо приклад із Норманом Казінсом, знаменитим американським письменником. Його історію можна знайти в Інтернеті. Норман страждав на надзвичайно важке захворювання, яке деформує тіло, — спондільоз. Це коли всі суглоби стають спочатку мало-рухомими, а тоді й зовсім не рухаються. Хвороба зайшла так далеко, що йому вже насилу вдавалося розтискати щелепи, руки не слухалися й спина закостеніла. До того ж, він постійно відчував нестерпний біль. Норман став абсолютно нерухомий і вже приготувався померти. Але якось хтось дав йому книгу про цілющу дію позитивного настрою. Із тієї миті він почав шукати спосіб, як позбавитися важкої депресії, що охопила його розум, і відкрив для себе, уявіть собі — так-так, сміх. Норман попросив мед-сестру читати для нього вголос гумористичні книги по кілька годин на день. А ще дивився комедійні фільми, від яких аж заходився реготом у своєму ліжку. Через якийсь час письменник виявив, що завдяки здоровому сміху почувається настільки добре, що вже може спати без знеболювальних ліків протягом кількох годин. Хочете — вірте, хочете — ні, але менш ніж за один рік цього «лікування сміхом» Норман Казінс устав із ліжка, сповнений енерґії. Він не тільки знову повернувся до своїх улюблених ігор — тенісу, гольфу, а навіть почав грати на піаніно своїми колись абсолютно недієздатними пальцями. Після цього сенсаційного випадку глибше дослідники стали вивчати дію сміху. І зараз фактично в кожній цивілізованій країні готують гумористів, які працюють поряд із медиками. Сміх нормалізує тиск, серцевий ритм, робить повноцінним сон, додає енерґії. Тому ним лікують депресію, стреси, гіпертонію, діабет і інші недуги. До речі, що стосується депресії, то тут для гумористів є чимале поле діяльності серед наших заробітчан.
— Пане Романе, ви відомі як активний громадський діяч. Берете участь у житті церковної громади. Жодного святкування Дня незалежності України ви не пропускаєте — виступаєте з концертом. Започаткували щорічний фестиваль «Весняна мозаїка». І все це ви поєднуєте з успішною працею на Волл-стріт, у всесвітньо відомому центрі ділової активності, де маєте високий авторитет і є шанованою людиною. Як це вам удається?
— Чим би я не займався, до кожної справи ставлюся відповідально. І раніше, колй присвячував себе тільки музиці, і в нинішньому житті. Мої клієнти довіряють мені свої фінанси, а отже, і долі. Тому треба бути перш за все високого класу фахівцем, бо без глибокого знання бізнесу неможливо збудувати технологічний ланцюг ефективної брокерської діяльності. Адже при неправильних діях брокера клієнт може втратити мільйони за кілька хвилин. Тільки злагоджена робота спеціалістів, що досконало знають свою справу, і моментальна реакція на ситуацію дозволяє вам бути шанованою на Волл-стріт людиною.
— І наостанок: які ваші плани на майбутнє?
— Перш за все — дару-вати щастя власній родині. І, звичайно, єднати українців. Шляхів тут є багато. Це — й організація зустрічей із мистцями, і святкові заходи на релігійні, державні й особисті свята за рахунок місцевих колективів. А ще — створення різнопланових спільнот серед наших співвітчизників, які живуть тут, в Америці. Наприклад, зараз готуємо до реєстрації асоціацію, яка має об’єднати всіх українців комп’ютерної індустрії. Завдання асоціації — надати можливість кожному її члену підвищити прибутковість через розширення мережі пошуку клієнтів і збуту продукції.
— Успіхів вам!